Ідея курсу з’явилася після двох років, які перевернули моє життя. В один період усе зійшлося в точку, де, здавалося, далі йти неможливо.

У 42 роки я отримав:

Неочікуване розлучення, яке відчувалось як удар ножем у спину. Наукові дослідження кажуть: стрес від розлучення дорівнює втраті близької людини.

Руйнування бізнесу: ковідний 2020 рік поставив фінальну крапку, попри роботу 24/7.

Фізичне і моральне вигорання. Повне виснаження.

Повна фінансова порожнеча: орендована кімната, 60 грн на карті й найдешевша їжа на кілька днів.

Суїцидальні думки.

Перший рік після розлучення я навіть не допускав думки, що можна щось змінити.

Другий рік — з’явилися маленькі іскри: а може, ще є шанс?

Я почав шукати відповіді. Шлях був довгим: десятки книжок, сотні годин навчання, експерименти з власною психікою й тілом. І поступово я зрозумів: навіть після повного краху можна відбудувати себе заново.

Так народився Everest — курс, який допоможе пройти свій шлях від дна до вершини.

Пам'ятаєш, як в 20 років ти в мріях будувала майбутне.

Чому у людей після 35+ зовсім інші мрії, ніж коли їм було +20?

Відвідати карнавал в Бразилії чи побачити Ейфелеву вежу, це дійсно твоя мрія? Якщо б в світі зник карнавал і вежа, про них навіть всі забули, як би це вплинуло на твоє життя?

Звідки ти знаєш, що вмієш вибудовувати власні пріоритети? Є успішні приклади?

Кожні 5 років в світі зявляється нова дієта. Здорових і струнких чомусь не стає більше. Чому? Нам брешуть, чи ми не вміємо користуватись інформацією?

Чому вчитись в інституті 5 років, витратити купу грошуй і частину найпродуктивні життя - це норм?

Чому отримання диплому після інституту без будь яких гарантій це норм?

Чому, існуючі навколо можливості змінити професію, роботу, місце проживання, навіть свої цілі та мрії так тяжко даються людині?

Страх?

Лінь?

Відстуність знань?

Відсутність мотивації чи мотиватора?

Наше життя як в тому ж інституті.

Є багато предметів.

Навколо всі такі розумні, професори, кандидати економічних наук..

Кожен окремий курс, кожна окрема лекція сама по собі виглядає логічною і корисною

але в купі, що це все дає людині?

як це покращить життя?

що з ним робити?

як поєднати те що зоче людина з тим що його навчили?

хто це зможе розповісти?

де знайти відповіді н а ці питання.

Ось так і живемо. Робимо вигляд що все добре, а завтра буде ще краще.

Яерез декілька років ( десяток, декілька десятків) приходить усвідомлення, що все просрали

бо боялись

почати...

спитати...

змінити....

когось потурбувати....